730 ДНІВ НЕЗЛАМНОСТІ

 

День 24 лютого 2022 року став одним із найтрагічніших в історії України. Уранці когось розбудили звуки вибухів, комусь телефонували рідні: повідомляли про початок війни, а хтось почав читати новини в інтернеті. І повсюди було одне повідомлення: “росія напала на Україну”. У різних куточках країни люди по-різному переживали масштабне вторгнення країни-агресорки. Українці й досі згадують події того дня, наче це було вчора, а для багатьох 2022 рік не закінчився й досі, він зупинився тоді – у четвер, 24 лютого.

Повномасштабне збройне вторгнення російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року стало логічним продовженням загарбницької війни проти України, яку москва розпочала десять років тому з окупації Криму. Від перших годин повномасштабного вторгнення війна для українців стала справді народною війною.

На тимчасово окупованих українських територіях росіяни повторюють найгірші практики нацизму: масові розстріли, депортації, знущання над цивільним населенням, плюндрування та розкрадання приватної власності, культурної спадщини, музейних колекцій. Різанина в Бучі, Ізюмі, масове знищення людей у Маріуполі стали наочним проявом геноцидної політики москви. Звірства, воєнні злочини, ґвалтування, учинені російськими загарбниками в Україні, шокували світ. Не маючи спроможності перемогти на полі бою, російська держава-терорист вдалася до варварських обстрілів українських міст і критичної інфраструктури. Більшість ракетних атак націлені на цивільні об’єкти.

За час, що минув від повномасштабного вторгнення, український народ продемонстрував світові приклади мужності, стійкості, сміливості, кмітливості та єдності у боротьбі з  жорстоким ворогом.

До 2-ї річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну бібліотекаркою Семенівської сільської бібліотеки-філії було годину-спомин «730 днів незламності» та тематичну виставку «Україна – зруйновані міста, зруйновані долі». Важливо пам’ятати, що від початку повномасштабного вторгнення в усіх наших містах і селах, куди заходила окупаційна армія, бачили звірства, які вчинялися проти людей. Наші міста стали містами героїв, наші села стали селами героїв, тому ми прагнемо звільнити всю нашу землю, бо не можемо залишити жодного населеного пункту в російській неволі. Ми пам’ятаємо подвиги Героїв: і людей, і цілих міст.

Героїчний опір українців – це не лише боротьба за фізичне виживання, а за свободу країни. У цій війні Україна захищає свій європейський вибір, свою ідентичність. Українці проливають кров за вільну, демократичну державу.