Серед
трагічних сторінок в історії українського народу 1932-1933 роки займають
особливе місце. Мільйони безневинно загиблих без стихії, без війни, без засухи
в самому центрі цивілізованої Європи…
Щоб пригадати
про ті страшні роки і віддати шану померлим від страшної голодної смерті,
українці щорічно 24 листопада запалюють свічку пам’яті, а в навчальних закладах
і культурних установах проводяться заходи, які нагадують про ті страшні події.
Таким заходом стала історична година
“Дзвони гіркої пам’яті”, яка була проведена 23 листопада в Семенівській
сільській бібліотеці для жителів села та учнів місцевої школи. В приміщенні був
оформлений символічний вівтар, на якому розташовано ікону Матері Божої, чорний
хліб, чорна хустка, колосся, глечик із зерном. А поруч виставка книг і спогадів
місцевих очевидців про голодомор. Серед них спогади Сови А.В., Варави Л.Г., а
також книги «Найбільший злочин Кремля», «Жнива скорботи: радянська
колективізація і голодомор», «Марія», «Жовтий князь» та інші.
Все пережили
за цю годину: конфіскацію зерна і усього продовольства, спазматичний біль
голодного шлунку і жахіття людоїдства. Особливо трагічно сприймалися страждання
дітей.
Сьогодні
поширена думка,що говорити про голодомор – це озиратися назад, це блукати десь
серед могил. Озиратися у минуле треба кожному, щоб зрозуміти і не допустити
такого жахіття.
