Щороку, в
останню суботу листопада, Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору — однієї з
найтрагічніших подій XX століття. Це день, коли ми звертаємося до нашої історії
з повагою та смутком, згадуючи мільйони українців, які загинули від штучно
створеного голоду.
Сьогодні,
в Семенівській сільській бібліотеці-філії, відбулася зустріч-реквієм «Голод
33-го – біль душі і пам’яті», під час якої присутні мали змогу поринути в
трагічні сторінки історії нашого народу.
Учасники
заходу прослухали змістовну та емоційно насичену інформацію про події 1932–1933
років — роки, які назавжди врізалися болем у серце України. Під час заходу було
продемонстровано відеоматеріали, що розкривали причини та наслідки Голодомору,
показували свідчення очевидців, розповідали про нелюдські умови, у яких
опинилися мільйони українців.
Важливою частиною зустрічі став перегляд
тематичної літератури, що документально відтворює реалії того часу. Книги,
представлені бібліотекою, допомогли присутнім глибше осмислити масштаб трагедії
та зрозуміти, як систематично нищили українців голодом.
Особливо
зворушливим моментом стала хвилина мовчання, під час якої кожен учасник
реквієму вшанував пам’ять невинних жертв, схиливши голову у скорботі.
До заходу
було оформлено виставку-реквієм «1932–1933. Крихта хліба – ціна життя. Ми пам’ятаємо».
На ній були представлені книги та символічні
експозиційні елементи, що нагадували про трагізм тих подій і про ціну, яку
українці заплатили за право бути нацією.
Голодомор
– це тиша, що кричить. Це очі дітей, які не побачили майбутнього. Це чорний
рік, який живе в нашій пам’яті завжди. Ми не можемо повернути тих, кого забрав
холодний подих голоду, але можемо і мусимо берегти пам’ять про них. Бо поки ми
пам’ятаємо — вони живі в історії нашого народу.
Ця трагедія
навчає нас цінувати кожну крихту хліба, кожен подих свободи і кожен день миру.
Зустріч-реквієм завершилася тихо й символічно —
з відчуттям єдності, скорботи та глибокої пошани до минулого. Ми схиляємо
голови перед пам’яттю мільйонів українців, чия доля стала невимовним болем для
всієї країни.
Ми
пам’ятаємо – значить, живемо. Ми пам’ятаємо — значить, не дозволимо повторити.